- відщепенець
- —————————————————————————————відщепе́нецьіменник чоловічого роду, істота
Орфографічний словник української мови. 2005.
відщепенець
Смотреть что такое "відщепенець" в других словарях:
відщепенець — нця, ч. Той, хто відірвався, відколовся від певного суспільного середовища або відкинутий середовищем … Український тлумачний словник
відщепенка — и. Жін. до відщепенець … Український тлумачний словник
відщепенський — а, е. Прикм. до відщепенець, відщепенка … Український тлумачний словник
ізгой — я, ч. 1) У Київській Русі – людина, що вийшла зі свого колишнього суспільного стану у зв язку з викупом із холопства, розоренням і т. ін. 2) Людина, що стоїть поза якимсь середовищем, суспільством, відкинута ними; відщепенець; вигнанець … Український тлумачний словник
одф... — – одщ... див. відф... – відщ...; напр.: одфільтро/вувати, одфо/ркуватися, одхиля/ти, одхо/дити, одцвісти/, одцвіта/ти, одцура/тися, одчайду/шний, одча/лення, одчиня/ти, одшто/вхувати, одшумі/ти, одщебета/ти, одщепе/нець див. відфільтровувати … Український тлумачний словник
відступник — 1) (той, хто відмовився від своїх поглядів, ідеалів, політичних переконань тощо), ренеґат, апостат, перевертень, зрадник, недовірок, юда, відщепенець, перекинець, перекинчик 2) див. віровідступник … Словник синонімів української мови
